Радісна новина для українських аграріїв: у червні 2025 року українські представники та досягли попередньої домовленості з Європейським Союзом щодо нових експортних квот. Цей крок має потенціал значно розширити можливості торгівлі агропродукцією та посилити українські позиції на європейському ринку.
Харчова безпека та політична складова
Переговори з ЄС почалися навесні 2025 року на тлі поглиблення співпраці в аграрному секторі. Європейський Союз, стикаючись із зростанням цін на продовольство та загрозою кризи в низці країн, розглядав можливості диверсифікації постачання. Україна на тлі продовження реформи ринку землі та пожвавлення експорту стабільно нарощує виробництво зернових, олійних культур та інших сільгосппродуктів.
Політика євросоюзу також спрямована на підтримку країн‑партнерів у межах «східного виміру» — важливого елементу геоекономічної стратегії. Таким чином, аграрна торгівля поєднала економічні та політичні інтереси обох сторін.
Основні положення попередньої угоди
Нова попередня угода передбачає перегляд існуючих квот на експорт з української продукції до ЄС:
- Збільшення квот на зернові (пшеницю, кукурудзу, ячмінь).
- Розширення квот на соняшникову олію.
- Запровадження нових квот для бобових (сої, гороху).
- Скасування мит на деякі категорії сільгосптехніки та обладнання.
Нижче наведено таблицю з основними параметрами нової угоди:
Категорія продукції | Поточна квота (2024, т) | Нова квота (2025, т) | Приріст (%) |
Пшениця | 1 500 000 | 1 800 000 | +20 % |
Кукурудза | 2 000 000 | 2 400 000 | +20 % |
Ячмінь | 300 000 | 360 000 | +20 % |
Соняшникова олія | 500 000 | 650 000 | +30 % |
Соя | — | 200 000 | — |
Горох | — | 150 000 | — |
Ця таблиця демонструє амбітний підхід до розширення аграрної торгівлі та переорієнтації українського експорту на європейські ринки.
Після огляду цифр, варто зазначити, що приріст квот створює додаткові можливості для аграріїв, але також потребує нарощування виробничих потужностей та логістичних можливостей.
Переваги нової угоди для українських аграріїв
Попередня домовленість з ЄС відкриває такі можливості:
- Розширення ринків збуту, особливо для зернових та соняшникової олії.
- Посилення конкурентних позицій завдяки стабільному доступу до великих європейських ринків.
- Залучення інвестицій у сільське господарство, логістику та переробку продукції.
- Сприяння реформам в аграрному секторі, включно з покращенням стандартів продукції та сертифікацією.
Також є геополітичний компонент — торгівля робить Україну більш важливим партнером Європейського Союзу і зміцнює економічну інтеграцію між країнами.
Виклики реалізації угоди
Однак нова торгівля не позбавлена викликів:
- Пропускна спроможність портів — за наявності збільшеного експорту, потрібно нарощувати логістику на чорноморському узбережжі.
- Якість продукції — необхідність відповідати стандартам ЄС із сертифікації, безпечності харчових продуктів і екології.
- Конкуренція на внутрішньому ринку — більші обсяги експорту можуть спричинити зростання цін всередині країни.
- Урон для дрібних фермерів — великі агрохолдинги отримають більше вигоди, а дрібні виробники можуть залишитися поза виграшем.
Зважаючи на це, держава має надати підтримку локальним фермерам і сприяти інфраструктурним інвестиціям.
План дій для ефективного використання експортних квот
Нижче наведено перелік рекомендованих кроків для аграріїв та влади:
- Для фермерів:
- Оптимізувати структуру посівів відповідно до нових квот.
- Впроваджувати системи сертифікації та контроль якості.
- Об’єднуватися в кооперативи для збільшення обсягів та переговорної сили.
- Для держави:
- Інвестувати в розширення портової інфраструктури.
- Підтримувати розвиток переробки продукції.
- Забезпечити доступ до кредитів та грантів для дрібних фермерів.
- Сприяти переходу на екологічні технології виробництва.
Цей покроковий підхід допоможе українським аграріям максимально використати можливості нової угоди.
Перспективи на майбутнє
Попередня угода відкриває новий рівень співпраці. Експортні квоти виросли на 20–30 %, з’явилися нові напрями — соя, горох, техніка. Цей прорив створює сприятливі умови для розвитку аграрного сектору, залучення інвестицій та зміцнення позицій на європейських ринках.
Проте для реалізації потенціалу потрібна скоординована стратегія:
- підвищення якості сільгосппродукції,
- модернізація логістики,
- підтримка дрібних виробників.
Якщо ці темпи будуть підтримані, Україна вже в 2025–2026 роках може суттєво підняти експорт і закласти нову основу для сталого аграрного розвитку.