Міносвіти в найкоротші строки (уже впродовж найближчих тижнів) хоче перепідпорядкувати аграрні виші під виключно свою юрисдикцію. Не розуміємо цієї наполегливості, адже його партнер – Міністерство аграрної політики та продовольства України – також забезпечує ефективне управління закладами аграрної освіти. Фактично, сьогодні маємо подвійне підпорядкування цих закладів. І воно є досить важливим, бо водночас забезпечується і дотримання загальних освітянських стандартів, і високий рівень практичної підготовки фахівців на сільськогосподарських підприємствах.
«Централізація ВНЗ у системі Міністерства освіти та науки України призведе до збільшення адміністративно-управлінського персоналу та видатків на його утримання на першому етапі. На наступному етапі відбудеться скорочення не на користь аграрних вишів. Ще одна серйозна проблема — це проблема передання фінансування ВНЗ І-ІІ рівня акредитації на місцевий рівень», — заявляє голова ВО «ЗАСТУП» Ірина Синявська.
У системі Міністерства аграрної політики та продовольства України наразі перебувають 73 вищі навчальні заклади І-ІІ рівня акредитації (коледжі, технікуми), які входять безпосередньо до структури навчально-науково-виробничих комплексів ВНЗ ІІІ-ІV рівня акредитації (академії, університети).
Така система управління не тільки забезпечує фінансування цих структурних підрозділів через виші ІІІ-ІV рівнів акредитації, а має низку істотних переваг, пов’язаних з інтеграцією навчальних закладів: забезпечується безперервність ступеневої освіти, що є важливим складником європейських стандартів.
Відокремлення вишів збільшить навантаження фінансування на регіональний і місцевий рівень. Як наслідок, неминуче виникнуть проблеми, котрі призведуть до необґрунтованого скорочення співробітників.
Навчально-науково-виробничі комплекси (університетські центри) ВНЗ ІІІ-ІV рівня акредитації забезпечують також підвищення кваліфікації фахівців та науково-педагогічних працівників, і така система зруйнується, адже неминуче буде скорочено видатки на ці цілі, знизиться якість освіти.
«Знову точиться бій за аграрну та професійну освіту. Ми не можемо його програти. Ми не можемо зрадити сільську молодь і аграрну сферу. Так, у нас ще є багато проблем. Не можна зупинятися у прагненнях та діях щодо підвищення якості аграрної освіти, поглиблення інтеграції аграрної освіти та науки й аграрного виробництва. Але, водночас, виникає запитання: невже зараз це найбільші проблеми, що є в освіті країни? А як же навчання біженців, підготовка до зимового сезону в навчальних закладах?», — зазначає Ірина Синявська.
За словами голови ВО «ЗАСТУП», європейська освітянська практика має досвід підпорядкування аграрних вишів профільному міністерству (Франція), і це не суперечить принципам європейської освіти. Наш аграрний статус — не тільки наша особливість, а й наша прерогатива. А свої козирі треба тримати в рукаві. Та й перевагами треба пишатися, а не намагатися «причесатися», як усі.
