Осінній старт стійлового періоду — критичний для стабільності надоїв. Зміна кормової бази впливає на мікробіом рубця, осмотичний тиск, синтез летких жирних кислот і буферну здатність. Щоб уникнути метаболічних збоїв і пригніченого жуйного рефлексу, перехід має бути поступовим, із чітким моніторингом апетиту та стану посліду. Особливу увагу приділяйте якості заготівлі, адже мікотоксини й нестабільна суха речовина часто запускають руминотоксикози, що підвищують ризик субклінічних запалень вимені.
План на 10–14 днів
Оптимальна схема вводить консерванти грубих кормів невеликими кроками, тримаючи під контролем рН рубця, споживання сухої речовини та активність жуйки. Важливо синхронізувати вуглеводи й розщеплюваний протеїн, щоб мікрофлора не «провалювалась» у дефіцит енергії. Саме від темпу і логіки залежить безпечний перехід раціону з пасовищної моделі на зимову TMR.
Перед тим як перейти до цифр та пропорцій, варто зафіксувати базову продуктивність, консистенцію гною (шкала Пенна) й середню тривалість жуйки.
Орієнтовна схема введення
Коротко пояснимо, чому таблиця потрібна: вона задає добовий темп зміни сухої речовини з консерванта, розставляє маркери контролю (апетит, жуйка, послід) і підказує, коли додавати буфер.
| День | Консерванти (СР, % від раціону) | Концентрати (кг/добу) | Що контролюємо |
| 1–3 | 15–20 | -0,5 від літа | Апетит, жуйка >450 хв/добу |
| 4–6 | 25–30 | базово | Консистенція гною, відрижка |
| 7–10 | 35–40 | +0,3–0,5 | РН (за зондами/ознаками), підмішування буфера |
| 11–14 | 45–50 | цільовий рівень | СКК, приріст ДМ споживання |
Після таблиці важливо підкреслити: контроль не зводиться до ваг і відер. Слухайте корови — активність лежання, структура жуйки, рівномірність кормосуміші. Саме тут доречно оцінити вологість і стабільність маси силосу на годівниці, уникаючи підігрівання.
Енергія, протеїн, буфери, вода й мінерали
Баланс NEL і засвоюваного протеїну — основа продуктивності. Додавайте натрій- і магнійвмісні буфери, щоби втримати рН у комфортній зоні; дріжджові культури допомагають стабілізувати ферментацію. Вода — окремий «інгредієнт»: температура 12–17°С, дебіт не менше 10–15 л/хв на поїлку. Це прості речі, які прямо впливають на надої у перші тижні стійлового періоду.
У мінеральному блоці зосередьтесь на макроелементах (Na, Mg, Ca, P) та мікроелементах у хелатних формах. Якісні волокна підтримують ефективну жуйку: перевіряйте структуру кормосуміші ситами Пенна. Для зимової стабільності важлива рівновага між кукурудзяними компонентами та трав’яними грубими, серед яких правильно зброджений сінаж забезпечує «скелет» раціону.
Чек-лист контролю СКК і ризиків маститу під час переходу
По-перше, новий кормовий режим змінює питний та лежаковий патерни стада, а отже — навантаження на вим’я. По-друге, стрес переходу може підняти субклінічні інфекції. Тому варто синхронізувати годівлю і доїння з гігієнічними протоколами.
- Переддоїльний діп (контакт 30 сек) і ретельне обсушування індивідуальними серветками.
- Форстріп (2–3 цівки) для раннього виявлення пластівців і зміни секрету.
- Постдоїльний діп з повним покриттям сфінктера.
- Сухість підстилки, регулярне видалення вологих плям.
- Закладені хвости/тримінг та одноразові рукавички дояра.
- Перевірка вакууму/пульсації агрегату; усунення підсосу повітря.
Після впровадження списку зафіксуйте базовий рівень СКК і повторіть вимір через 7–10 днів. Якщо зростає частка «пластівцевих» проб, поверніться до протоколу, перегляньте час контакту деззасобів і дисципліну персоналу; інколи доводиться пригальмувати перехід раціону, щоб зняти системний стрес.
Моніторинг
Щоденні маркери — апетит на лінії годівлі, швидкість «прочищення» корита, однорідність TMR, тривалість жуйки, консистенція гною, температура корму. Раз на тиждень — групова СКК, вибіркове тестування на провокативні патогени й оцінка стійкості ферментації. Якщо на фоні стабільної структури раціону падає активність лежання — шукайте проблему у мікрокліматі або поїлках. У групах першотільних корисно окремо контролювати адаптацію до волокон, де трав’яний сінаж часто зменшує коливання рН і допомагає втримувати рівномірність ферментації.
Типові помилки й як їх уникнути
Головна помилка — різкий стрибок кукурудзяної частки без компенсації буфером і ефективного волокна. Друга — ігнорування сухої речовини в траншеї: погода й фронт відбору змінюють вологість, а отже — фактичну поживність порції. Третя — недооцінка мікотоксинів; сорбенти і ретельний менеджмент траншей — дешевше, ніж лікування руминотоксикози у стаді.
Нерівний різ, «кишені» повітря, повільний відбір провокують підігрів і дріжджовий спалах. Тримайте чистоту ножів, захищайте фронт, не допускайте подвійного розігріву маси. У полі це звучить просто, але саме так ви зберігаєте стабільність силосу на годівниці.
