У липні–серпні 2025 року український агроекспорт зіткнувся зі стагнацією в дунайських портах. Попри те, що саме Дунай у 2023–2024 роках став головною «подушкою» для перевезень, сьогодні його частка у структурі експорту зменшується. Причина — залежність від стабільності роботи морського коридору в Чорному морі.
Частка Дунаю у структурі експорту
Дунайські порти — Рені, Ізмаїл та Кілія — раніше забезпечували понад третину зернового експорту. У липні їхня завантаженість впала через:
- обмежену пропускну спроможність причалів та каналів;
- сезонні коливання рівня води;
- черги на перевалку і транспортування через кордон із Румунією. У серпні додатково вплинуло розширення пропозицій у межах морського коридору, що відтягнуло вантажопотоки.
Роль морського коридору
Морський коридор, який відновив відвантаження влітку, дозволив збільшити обсяги перевезень через порти Великої Одеси. Це знизило тиск на Дунай, але зробило систему більш вразливою до зовнішніх факторів: погодних умов, ризиків безпеки та міжнародної логістики.
Вузькі місця логістики
- Інфраструктурні обмеження: брак сучасних перевалочних потужностей на Дунаї.
- Митні процедури: час на перетин кордону й оформлення документів збільшує витрати.
- Залежність від міжнародних партнерів: ефективність морського коридору напряму пов’язана з підтримкою міжнародних організацій та гарантіями безпеки.
Що це означає для осіннього сезону
Осінь — пік експорту зернових, і затримки можуть спричинити зростання конкуренції за доступ до інфраструктури. Якщо морський коридор працюватиме стабільно, то навантаження на Дунай залишиться помірним. У протилежному випадку порти Дунаю знову стануть ключовими, проте їхні можливості обмежені. Це ставить завдання для уряду та бізнесу: модернізувати дунайську інфраструктуру, розширювати перевалку та спрощувати логістику.
